Україна проти Росії: найважливіші перемоги українських спортсменів над ворогом
Через 35 років після проголошення Незалежності Україна продовжує виборювати свою свободу кров'ю у війні проти Росії. Українські спортсмени завжди вважали росіян принциповими суперниками – і неодноразово доводили, що нас не здолати як на фронті, так і на футбольному полі, ринзі чи біатлонній трасі.
До Дня Незалежності України 24 Канал пропонує згадати перемоги над росіянами у спорті, які мають для нас особливе значення.
Збірна України й Динамо
Як казали у часи Валерія Лобановського, збірна СРСР – це перевдягнене Динамо з кількома послабленнями. Українці завжди відігравали ключову роль в успіхах радянської команди на міжнародній арені – і це обернулося величезною крадіжкою у 90-х, коли росіяни не лише забрали собі статус збірної-правонаступниці СРСР, але й переманили чимало наших співвітчизників у свою команду.
Їм це не допомогло. У 1998 році шляхи української та російської збірних перетнулися у відборі на Євро-2000. У Києві на переповненому "Олімпійському" синьо-жовті провчили нахабного сусіда, здобувши перемогу 3:2. Забивали Попов, Скаченко та Ребров.
Перша шпальта газети "Український футбол" після перемоги над росіянами
А вже у 1999 році в Москві Україна хай і не здобула 3 очки за рахунком, але точно стала моральним переможцем, принизивши росіян легендарним голом Андрія Шевченка у ворота голкіпера Філімонова. На цей м'яч не набридне дивитися ніколи.
На клубному рівні найбільш пам'ятне протистояння – це дуель Динамо і Спартака у кваліфікації Ліги чемпіонів у 2008 році. У Києві на арені імені Валерія Лобановського українці просто винесли з поля московитів з рахунком 4:1, а героями того вечора стали не лише футболісти, але й вболівальники, які розгорнули найвеличніший банер в історії вітчизняного фанатського руху.
Легендарний банер фанів Динамо на адресу московитів
Володимир Кличко та Олександр Усик
Наші видатні супертяжі не підпускали росіян до чемпіонських поясів, а що вдвічі приємно – давали їм прочуханки у лігві ворога, на ринзі у Москві.
У 2013 році Володимир Кличко провів найбільш переконливий захист титулу тривалістю 12 раундів за 100 років. У поєдинку проти Олександра Поветкіна тільки диво врятувало росіянина від нокауту, він чотири рази опинявся на канвасі, а зрештою програв за записками усіх трьох суддів з розгромним рахунком 104 – 119: такої переваги одного з боксерів у чемпіонських двобоях не фіксувалося на картках щонайменше з 1913 року.
Володимир Кличко – Олександр Поветкін / Фото Sportal
А у 2018 році в тій таки Москві Олександр Усик здобув свій перший титул абсолютного чемпіона світу, побивши Мурата Гассієва за всі пояси першої важкої ваги та Кубок Мохаммеда Алі у 1-й боксерській суперсерії.
Перемога українця стала ще більш дивовижною: один із суддів навіть віддав Усику усі 12 раундів 120 – 108. А сам Олександр кинув у залу легендарну фразу "Батя в зданії", яка вже тоді показала, хто тут козак, а хто нікчеми.
Олександр Усик – Мурат Гассієв / Фото K2 Promotions
Естафетна четвірка у біатлоні на Олімпіаді-2014
Україна чекала на золото Зимових Олімпійських ігор 20 років – і стала свідком тріумфальної перемоги над росіянками на їхній землі під час їхніх Ігор.
Наша естафетна команда у біатлоні в складі Олени Підгрушної, Віти та Валентини Семеренко і Юлії Джими блискуче провела гонку у Сочі, використавши лише 5 додаткових патронів.
Російську четвірку ми випередили тоді на понад 26 секунд, але, як потім виявиться, господарки Ігор змагалися аж ніяк не "чистими" – Ольгу Вілухіну та Яну Романову згодом дискваліфікували через допінг, відібравши у Росії навіть срібло.
Українська команда – олімпійські чемпіонки Сочі-2014 / Фото з відкритих джерел
Попереду ще чимало перемог. І – що найважливіше – не лише спортивних.