Олександр Усик є одним з найкращих спортсменів в історії України. Свої успіхи боксер завжди присвячує сім'ї та особливо батьку, який відіграв ключову роль у його становленні. 24 Канал знайомить детальніше з татом Олександра Усика.
Дивіться також Коли відбудеться бій Усик – Верховен
Історія батька Олександра Усика
Український боксер є тезкою свого батька, якого звали Олександр Анатолійович Усик. Він народився у 1962 на Сумщині в селі Терни. Пізніше Олександр переїхав до Криму, де і почав будувати сім'ю.
Усик-старший служив у армії СРСР, після чого працював охоронцем на будівництві. Також Олександр двічі брав участь у війні в Афганістані. Там він зазнав поранення, обійшлось без серйозних фізичних травм.
Проте після Афганістану Олександр страждав від посттравматичного синдрому. Чоловік мав часті головні болі, йому снились кошмари. Також частим явищем були підвищений тиск та нервова напруженість.
З майбутньою матір'ю боксера Надією чоловік познайомився у 1984 році. Тоді вона навчалась у Сімферополі, й саме в цьому місті у 1987-му у них народилась майбутня зірка боксу.
Батьки Олександра Усика разом з нагородами сина / Фото з інтернету
Бокс замість футболу
Усик-молодший пізніше розповідав, що батько привчав його до суворої дисципліни. Чоловік активно залучав сина до господарських справ, зокрема, й тих, що потребують фізичної сили.
Саме Олександр Анатолійович заохотив сина займатися спортом. Хлопцю був цікавий футбол, але після одного з епізодів батько спрямував сина саме у бокс.
Під час одного з матчів не стримався і дав супернику "боковуху". Причому так, що нокаутував. Мене відрахували з команди. Тренер наполягав, що я маю попросити вибачення. Я сказав, що ні перед ким вибачатися не стану, бо мав рацію. Зрештою з футболом не склалось. Чому бокс? Батько казав, що в мене може вийти. Я казав, що мені подобається футбол, а в боксі б'ють. А він каже: "Для того, щоб тебе не били, мусиш бити ти",
– згадує Усик-молодший.
Такий вибір недивний, адже сам Олександр Анатолійович в молодості займався боксом та підтримував себе у формі. Крім того, він вимагав від сина успіхів у навчанні.
Він казав мені: "Коли ти тупий, ти нікому не потрібний". Тому я навчався на тверді "трійки", "четвірки" чи "п'ятірки". А за "двійки" вигрібав від батька за повною програмою,
– ділиться спогадами боксер.
Зрештою протягом всього становлення кар'єри спортсмена батько Олександра його підтримував. Водночас він часто критикував його, аналізував бої та робив із сином роботу над помилками.
Смерть Усика-старшого
Першим гучним підсумком старань батька стала золота медаль Усика-молодшого на Олімпіаді-2012. Втім, на жаль, сам чоловік не встиг її побачити на власні очі.
Читайте також Ф'юрі може повернутися в бокс: Тайсон зробив гучну заяву та згадав про Усика
У 2012 році Олександр Анатолійович помер незадовго після Ігор у Лондоні. 50-річний чоловік не пережив інфаркту саме в той момент, коли його син повертався додому, щоб показати медаль.
Коли я приїхав з Олімпійських ігор, він уже лежав у "дерев'яному чохлі". Я дістав медаль із сумки, взяв його руку і стиснув. Сказав, мовляв, ось вона, і пішов із кімнати. Дуже його не вистачає, бо це була людина, яка могла одним словом, навіть поглядом, дати зрозуміти, що треба зробити,
– розповідає Усик-молодший.
Сімейство Усиків після народження Олександра / Фото з інтернету
Перемоги заради батька
Через смерть батька Олександр навіть відклав перехід на професійний рівень. Все ж кар'єру профі Усик розпочав у 2013 році й донині продовжує демонструвати неймовірні результати.
Олександр виграв 23 з 23-х поєдинків і кожну з перемог присвячував своїй сім'ї, зокрема – і покійному батькові. Найбільш чутливий момент в кар'єрі боксера стався 18 травня 2024 року.
Після перемоги над Тайсоном Ф'юрі Усику вдалось зібрати всі пояси у надважкій вазі. Завдяки цьому українець став першим абсолютом у цій категорії за 25 років. Після перемоги Олександр подивився вгору та зі сльозами на очах промовив:
Батьку, ти мене чуєш? Ми це зробили. Ми це зробили!
Легендарні слова Усика після перемоги над Ф'юрі: дивитися відео
На жаль, світ не познайомився ближче з Олександром Анатолійовичем за його життя. Проте саме цій людині українські фанати мають бути вдячні за одного з найвидатніших боксерів в історії.