24 Канал ексклюзивно поспілкувався із однією із учасниць срібної команди – Наталією Морквич. Для фехтувальниці зі Львова ця паралімпійська медаль стала вже другою у кар'єрі.
Цікаво прочитати Видрукувала б їм наш гімн, – Морквич про росіян, Паралімпіаду та брата, який захищає Україну
Чого не вистачило для особистої медалі
Спортсменка розповіла, чи стала ця нагорода у команді найбільш неочікуваною. Також під час розмови львів'янка пригадала, як їздила на Паралімпіаду-2016 у Ріо-де-Жанейро із поганим відчуттям.
Не можу сказати, що ця медаль найнеочікуваніша. Звісно, могло бути краще, більше нагород, адже я відчувала, що готова до Парижа. Якщо брати Ріо-2016, то вже їдучи туди відчувала, що повернусь додому без нагород. Хоча усі довкола говорили мені, що я можу підійнятись на подіум. Тепер я добре підготувалась на зборах. Що пішло не так? Десь мені не пощастило із цим одним уколом або десь не допрацювала. Як колись мені тренер сказав: "Коли ти спиш – хтось тренується". Воно десь так і є. Завжди після програшу можна усіх винити, знайти безліч причин.
Натомість Морквич не приховує емоцій щастя, коли насолоджується спогляданням на срібну медаль із Парижа.
Цікаво! Наталія Морквич – не шпажиста, але єдину нагороду у Парижі вона здобула разом із командою у цьому виді фехтування.
"Оця медаль… Я настільки кайфанула від свого фехтування, мене аж "розривало". Кожен укол із такою енергетикою робила, так віддавала себе усю, що я дивуюсь, що тренуючись на шаблі я не показала те, що я показала на шпазі не фехтуючи і не тренуючись. На шаблі та рапірі не отримала того кайфу. Можливо, це через негативний підсумок мого виступу", – зізналась фехтувальниця.