24 Канал пропонує пригадати, хто здобував на полі найбільшу перемогу України на Євро – і де зараз ці збірники.
Дивіться також Втекли з України та продалися Росії: де зараз гравці збірної, які перемогли Швецію на Євро-2012
Як Україна зіграла зі Швецією в 1/8 фіналу Євро-2020?
Турнір, перенесений на рік через пандемію коронавірусу, складався для нашої команди не найкращим чином – тільки одна перемога в групі над Північною Македонією, прикра поразка Австрії і вихід з групи лише з третього місця. Але турнірна сітка звела нас в 1/8 фіналу з командою, яка була цілком до снаги підопічним Шевченка – Швецією.
На 27-ій хвилині Зінченко вивів українців вперед, проте перед перервою Форсберг вирівняв становище. Гра перейшла в естратайми, і коли здавалося, що все вирішить серія пенальті, своє слово сказав джокер Артем Довбик, який забив поки найважливіший м'яч у своїй кар'єрі. 2:1 – Україна в чвертьфіналі Євро.
Як склалася кар'єра збірників, які грали зі Швецією у 2021 році?
Георгій Бущан: тоді перший номер Динамо і збірної, який дивував впевненістю і спокоєм. На жаль, надалі в голкіпера усе склалося не так, як бажалося – поїздка в чемпіонат Саудівської Аравії в "Аль-Шабаб" була невдалою, а після повернення в Україну за Полісся він поки в УПЛ не грав. Та й до збірної Сергій Ребров Бущана вже не викликає.
Олександр Караваєв: ще один футболіст, який після Євро-2021 радше втрачав ігрові кондиції, ніж прогресував. У збірній епохи Олександра Петракова правий захисник зазнавав нищівної критики і зрештою втратив місце в головній команді. Але принаймні в Динамо досвід Олександра досі стає в пригоді, хоч за Ігоря Костюка він грає все менше і менше.
Ілля Забарний: а от центрбек доріс до зіркового статусу. Після вдалих виступів за Борнмут в АПЛ Іллю за понад 60 мільйонів євро купив ПСЖ. На рівні збірної Забарний – безумовний гравець стартового складу і взірець надійності.
Сергій Кривцов: мабуть, у твоїй кар'єрі все склалося дуже непогано, якщо "догравати" доводиться у компанії Ліонеля Мессі. Кривцов пограв пліч-о-пліч із аргентинцем в Інтер Маямі, а буквально два тижні тому оголосив про те, що змінює статус гравця на футбольного агента і вішає бутси на цвях.
Георгій Бущан і Сергій Кривцов / фото УАФ
Микола Матвієнко: на правах найбільш досвідченого захисник зараз є капітаном збірної України. Але, на жаль, травма завадить йому взяти участь у матчах плей-оф відбору на чемпіонат світу.
Тарас Степаненко: людина, яку сміливо можна називати легендою збірної і Шахтаря. Тарас упродовж понад десятиліття не залишав жодних сумнівів у своєму статусі номера один на позиції опорника. А коли настав час, то красиво пішов – без скандалів і з гордо піднятою головою. Зараз хавбек повернувся в УПЛ, щоб прийняти новий виклик у ковалівському Колосі.
Сергій Сидорчук: колишній капітан Динамо, який під фінал кар'єри вирвався зі столичного клубу, щоб пограти в Бельгії, але там очікувано не засяяв. У збірній востаннє з'являвся у 2024 році.
Олександр Зінченко: символ збірної епохи тренерства Андрія Шевченка і автор першого голу у матчі зі Швецією. Останніми роками в Олександра були клубні перипетії з переходом в Арсенал, втратою довіри Мікеля Артети, невдалою орендою в Ноттінгем і зрештою трансфером в Аякс, де він одразу ж травмувався. Шанси Зінченка зіграти на Мундіалі навіть в разі нашого виходу на турнір – невисокі.
Андрій Ярмоленко: єдиний, хто наблизився до перевершення рекорду Андрія Шевченка за кількістю голів у складі збірної України. Але цього, мабуть, вже не станеться, адже від Сергія Реброва капітан Динамо викликів не отримує.
Роман Яремчук: яскравий бельгійський етап кар'єри форварда вже давно позаду, а знайти себе в Бенфіці і Олімпіакосі не вдалося – може, справи поліпшаться в Ліоні. Що ж до збірної, то Роман – за нашого дефіциту форвардів – стабільно є частиною головної команди.
Микола Шапаренко: хавбек, який застряг в Динамо і так і не поїхав грати за кордон – можливо, втративши шанс повністю розкрити свій талант. Але для збірної Микола є важливим аргументом в центрі поля.
Микола Шапаренко / фото УАФ
Запасні
Руслан Маліновський: злети і падіння супроводжували півзахисника як на рівні клубу, так і збірної. Від статусу залізного основного він в один час перейшов до ігнорування тренерським штабом. Але коли відновився від травми і повернувся восени 2025 року – ледь не самотужки витягнув комнаду Реброва у плей-оф відбору на Мундіаль. Шкода, що проти Швеції він не зіграє через перебір жовтих карток.
Артем Бесєдін: про клубну кар'єру нападника можна сказати лише одне слово: провал. Але у збірній він мав кілька зіркових митей, а його внесок у перемогу над шведами на Євро-2020 доволі значний: ціною травми він заробив вилучення для Маркуса Даніельсона, залишивши скандинавів у меншості.
Євгеній Макаренко: гравець, якого теж занесло до Бельгії, де він мав непоганий відрізок і заслужив місце у збірній. Але зараз Євгеній виступає у чемпіонаті Казахстану і вже не мріє про виклик у головну команду.
Віктор Циганков: вінгер, який мав стати "новим Ярмоленком", але надто багато травмувався. Проте загалом кар'єра вихованця Динамо має позитивну динаміку: він відіграє важливу роль у клубі Прімери Жироні і є залізним гравцем основи для збірної, коли не перебуває у лазареті.
Артем Довбик: людина, яка змусила Віктора Вацка кричати нелюдським голосом, а потім мільйони українців – гуглити, навіщо футболісти носять під футболкою топ. Саме він став автором переможного м'яча у компенсований час, а сьогодні був би головною гольовою надією збірної, якби не травма за Рому.
Артем Довбик / фото УАФ
Роман Безус: ще один з "бельгійського десанту", але зараз виступає у чемпіонаті Кіпру. Безус у збірній ніколи не був на перших ролях, але завжди був готовий принести користь на полі в межах ротації чи з лави запасних.