24 Канал обрав п'ятірку наших співвітчизників, які особливо яскраво продемонстрували, чого варта наша країна на міжнародній арені.
Дивіться також Не лише Клички й Усик: 3 українські спортсмени, про яких говорить увесь світ
Ірина Дерюгіна: Чемпіонка і Тренерка з великої літери
Ірина Дерюгіна з тренеркою / фото із відкритих джерел
Радянська система підготовки художніх гімнасток була безжальною: багатий на медалі вид потребував вибору найкращих, а пробитися у збірну СРСР вдавалося одиницям.
Киянка Ірина Дерюгіна не просто пройшла цей шлях, вона довела усім і кожному, що їй немає рівних. Упродовж 5 років, з 1975 до 1979, вона виграла усі змагання, в яких брала участь, крім одного. Стала єдиною в історії СРСР гімнасткою, яка виграла чемпіонат світу у багатоборстві два рази. Загалом мала на світових першостях чотири золота.
Немає сумніву, що Дерюгіна підкорила б і олімпійську вершину, якби не прикра травма, яка поставила крапку у її блискучій кар'єрі. Втім не менш яскраво Ірина проявила себе і на тренерському містку. Її вихованки продовжують здобувати для України медалі чемпіонатів.
Лілія Подкопаєва: королева гімнастики
Лілія Подкопаєва на п'єдесталі Олімпіади-1996 / фото Olympics
Олімпіада в Атланті у 1996 році була першою літньою, на якій Україна виступала як незалежна держава. І ми одразу ж отримали першу багаторазову олімпійську чемпіонку.
Лілія Подкопаєва не мала рівних у спортивній гімнастиці в абсолюті і вільних вправах, а також виграла срібло у вправах на колоді. Цим 18-річна дівчинка з Донецька тільки закріпила свій статус легенди спорту, на який вже претендувала після тріумфального чемпіонату світу за рік до того, де в неї теж було два золота.
Як і у випадку з Дерюгіною, Подкопаєва завершила виступи надто рано через наслідки ушкодження. Але знайшла себе у гуманітарній роботі: була послом доброї волі ООН, після початку повномасштабної війни спрямувала діяльність благодійного фонду "Здоров'я поколінь" на допомогу найбільш вразливим верствам населення.
Ольга Харлан: шабля, яку бояться росіяни
Ольга Харлан із золотом Парижа / фото з Вікіпедії
Нікому з українських спортсменів минулого чи сучасності не вдавалося поповнити медальну скарбничку нашої країни на Олімпіадах так, як це зробила Ольга Харлан.
Фехтувальниця із Миколаєва загалом виграла шість нагород, серед яких два золота у 2008 та 2024 роках. Загальна ж кількість медалей світових та європейських чемпіонатів вражає: 35.
Про роль Харлан в українському спорті промовисто говорить той факт, що вона рекордну кількість разів, аж 13, визнавалася найкращою атлеткою місяця за версією НОК. Ще чотири рази ставала найкращою спортсменкою року в Україні.
Ольга має чітку проукраїнську позицію і вразила весь світ, коли на чемпіонаті світу відмовилася потиснути руку росіянці, виставивши проти неї шаблю. Зараз спортсменка готується насолоджуватися роллю мами – разом зі своїм партнером з Італії Харлан чекає на дитину.
Олександр Усик: абсолют на ринзі і поза ним
Олександр Усик з чемпіонськими поясами / фото Getty Images
Важко було уявити, що в українському боксі з'явиться той, хто зможе перевершити досягнення легендарних братів Кличків. Але Олександр Усик, таке враження, не розуміє значення слова "важко".
Уродженець Сімферополя у 2012 році став олімпійським чемпіоном Лондона, увінчавши складну й тернисту дорогу на аматорському рингу. Можливо, він і сам не здогадувався, який неймовірний шлях ще чекав попереду.
Усик став абсолютним чемпіоном у двох вагових категоріях, до того ж у хевівейті зробив це першим в епоху чотирьох поясів, ще й двічі. Він по два рази залишав ні з чим усіх топових британських боксерів покоління – Ентоні Джошуа, Тайсона Ф'юрі, Даніеля Дюбуа. Українець не знає гіркоти поразки у профі.
Домінування Усика настільки тотальне, що він може собі дозволити побитися з кікбоксером або стати віцепрезидентом футбольного клубу.
Олександр Абраменко: трамплін надії на Олімпіадах
Олександр Абраменко з золотом Олімпіади / фото НОК України
Відсутність фристайліста з Миколаєва на Олімпіаді-2026 гостро показала, яку визначальну роль Абраменко мав в історії українського зимового спорту, коли упродовж двох олімпійських циклів самотужки здобував славу для України.
Його золото у лижній акробатиці у Пхьончхані у 2018 році стало лише другою індивідуальною нагородою найвищої проби для України на білих Олімпіадах після успіху Оксани Баюл, з якого на той час минуло вже аж 24 роки.
У Пекіні Олександр Абраменко тільки підкреслив свій світовий статус, принісши команді срібло. Обидва медалі були єдиними в доробку України на Іграх.