Не всі знають, що саме українець вперше був прапороносцем на Олімпійських іграх

Олександра Власова

Основні тези

Олег Гончаренко з Харкова став першим радянським чемпіоном світу з ковзанярського спорту в 1953 році.
На зимових Олімпійських іграх 1956 року він ніс прапор радянської збірної і здобув дві бронзові медалі.

Олег Гончаренко / Колаж 24 каналу/фото з відкритих джерел

З Харкова, де після війни ковзанки були рідкістю, Олег Гончаренко пробився до вершини світового ковзанярського спорту. Він перетворив дитяче захоплення ковзанами на перший у історії СРСР титул чемпіона світу.

Як зазначається у статті про Гончаренка, у повоєнні роки він із великим задоволенням катався на ковзанах. Протягом кількох років він займався самостійно, без тренера.

Дивіться також "Жлобство, рагулізм та несмак": у мережі різко критикують форму збірної України на Олімпіаді

Яка історія успіху Олега Гончаренка?

Хоча мати Олега була чемпіонкою України з велоспорту, він незвично для своєї родини захопився ковзанярським спортом, який його по-справжньому надихав. Його захоплення було ще більш несподіваним, враховуючи, що у післявоєнному Харкові практично не було умов для занять.

У 1953 році радянська команда вперше з 1948 року взяла участь у чемпіонаті світу з ковзанярського спорту, який проходив у Гельсінкі (Фінляндія).

Крім Олега Гончаренка, у змаганнях брали участь Борис Шилков, Володимир Сахаров та Валентин Чайкін.

Гончаренко здобув перемоги на дистанціях 5000 метрів та 10 000 метрів, посів друге місце на 1500 метрів і за сумою балів у багатоборстві став першим радянським чемпіоном світу.

На зимових Олімпійських іграх 1956 року в Кортіна-д'Ампеццо Олег Гончаренко ніс прапор радянської збірної. Він здобув дві бронзові медалі на дистанціях 5000 і 10 000 метрів.

Після перемоги на чемпіонаті світу 1953 року в Гельсінкі Олег Гончаренко здобув широку популярність. Він отримав численні вітальні телеграми з-за кордону та з Радянського Союзу, серед яких була коротка привітальна телеграма від знаменитого норвезького ковзаняра Оскара Матісена. Цю телеграму Гончаренко зберігав усе життя.

Цікаві історії українських спортсменів на Олімпіаді

На Зимових Олімпійських іграх 1994 року в Ліллехаммері українська біатлоністка Валентина Цербе-Несіна здобула першу медаль для незалежної України, виборовши бронзу у жіночому спринті на 7,5 кілометрів.
Попри складні умови, Цербе фінішувала третьою, поступившись лише на кілька секунд канадці та білорусці.
Віктор Петренко з Одеси увійшов в історію зимових Олімпійських ігор як єдиний спортсмен, який виступав за три різні команди.
Степан Вітковський зі Львова увійшов в історію українського спорту як перший українець, який брав участь у зимових Олімпійських іграх. Це сталося у 1924 році у французькому Шамоні, на перших зимових Олімпійських іграх, де він виступав у складі польської збірної.